Простір інформаційної взаємодії та соціально-культурної комунікації

Способи комунікації між учасниками освітнього процесу розглядалося на педагогічній раді школи 30.08.2021 року( педрада протокол №1)

Активна участь батьків школи в освітньому процесі позитивно впливає на навчальні досягнення та загальну поведінку школярів. Але на шляху до цього є багато перепон – насамперед негативних упереджень.

Деякі батьки можуть помилково сприймати школу суто як заклад, який діти відвідують як роботу. У такому випадку педагоги постають виключно як надавачі освітніх послуг, а не партнери батьків, які допомагають дитині здобути знання, навички та компетентності.

А від партнерських взаємин між батьками та вчителями виграють усі! Особливо учні, навчальні досягнення яких тільки покращуються.

Тож важливо всіляко залучати батьків до навчального процесу. Для цього можна скористатися способами, про які писав у своїй науковій праці «Parental Involvment» відомий доктор Джойс Епштейн:

1. Довірлива атмосфера вдома.

2. Засвоєння знань поза школою та допомога дитині з навчанням.

3. Неперервний контакт зі школою.

4. Волонтерство.

Довірлива атмосфера вдома

На жаль, не всі батьки нашої школи беруть активну участь у шкільному житті дитини. Часто це справа звички: в деяких родинах не заведено ділитися почуттями, обговорювати життя та підтримувати один одного. Якщо ж у сім’ї панує атмосфера прийняття, підтримки та довіри, ймовірно, батьки активно цікавляться і шкільним життям дитини.

Звісно, наші вчителі не можуть диктувати, як родинам школярів будувати взаємини. І не повинні! Однак, можна підштовхнути дітей до налагодження спілкування з батьками:

· частіше задавайте дітям домашні завдання, які передбачають безпосередню участь батьків, як-от створення родинного дерева;

· заохочуйте дітей ініціювати важливі обговорення вдома (стосовно булінгу, домашнього насильства, майбутньої професії тощо);

· запрошуйте батьків на конференції, шкільні заходи, присвячені темам дитячої психології, побудови довіри тощо;

· надсилайте тематичні матеріали у спільний діалог із батьками (комфортна шкільна атмосфера, булінг тощо);

· приймайте колективну участь у тематичних вебінарах, переглядайте їх на батьківських зборах. .

Допомога дітям із уроками

Участь батьків у шкільному житті дитини не обмежується залученням до активностей безпосередньо у закладі. Всі учні часом потребують допомоги, настанов та підказок, наприклад, під час виконання домашнього завдання. Інколи від цього залежить не тільки якість виконаної роботи, а й закріплення знань, здобутих на уроці. Допомога дітям із уроками безпосередньо залучає батьків до освітнього процесу. Так вони дізнаються, що саме вивчає дитина, який має рівень знань, чи є якісь проблеми. У такий спосіб батьки на власні очі бачать те, у що б могли не повірити зі слів викладача. І це робить стосунки між батьками та вчителем більш довірливими!

Як заохотити батьків допомагати учневі з уроками?

1. Розповідайте батькам, про те, що допомогу дитині з уроками можна органічно вплести у власний розклад (наприклад, витрачати по 15 хвилин на день або одна година на три дні).

2. Тримайте персональний зв’язок із батьками школярів, розповідайте їм про дитячі досягнення та прогалини в навчанні.

Постійний контакт зі школою

Батьки різні: хтось тисне на дітей гіперопікою, а хтось може зовсім забути, в якому класі навчається дитина. Тут варто дотримуватися золотої середини: цікавитися шкільним життям, але не перегинати палицю. Погодьтеся, це зовсім непросто! Тож поставтеся до цього з розумінням.

А чи можна бути залученим в освітній процес, не спілкуючись з учителями та не знаючи про те, що відбувається у школі? Навряд.

Як цьому запобігти?

1. В шкільних групах створено спеціальні чати, де обговорюються не тільки батьківські збори, але й шкільні події;

2. Створено шкільну сторінку в соцмережі ФБ, де публікується інформація про активності, до яких батьки можуть долучитися;

3. Щомісяця ініціюються події у школі, у яких батьки можуть брати участь (ярмарки, збір речей на благодійність, концерти, родинні проєкти та поробки тощо);

4. Є домовленість з батьками, що вони з певною періодичністю ініціюватимуть шкільні активності.

Шкільне волонтерство

Часто школярі беруть участь у колективних прибираннях, толоках та благодійних активностях. І батьки не завжди долучаються до цих ініціатив: через нестачу часу, незацікавленість або просто через те, що не знали про таку можливість.

Спільні волонтерські проєкти зближують учасників освітнього процесу. Тож залучення батьків не проста примха, а реальна необхідність!

Ось кілька прикладів для волонтерських ініціатив у межах нашої школи:

· посадка дерев, кущів та квітів на території школи та у приміщенні ;

· сортування шкільної втор сировини ;

· організація збору речей для дитячих будинків, продуктів харчування для учасників бойових дій;

· організація шкільних благодійних ярмарок зі збору коштів (для лікування поранених бійців АТО, для придбання роздаткового матеріалу для класів початкової школи);

Наші вчителі особисто зацікавлені в залученні родин школярів до освітнього процесу. Дійсно, активна участь батьків у шкільній діяльності позитивно впливає на поведінку дитини, порозуміння з учителем та психологічну атмосферу в школі.

Поради шкільного психолога щодо

правил педагогічного спілкування у процесі співпраці з учасниками освітнього процесу

Педагогічне спілкування -- це спілкування педагогів з учнями у всіх ситуаціях шкільного життя. Воно може мати форму розпорядження, інструкції, поради, запланованої бесіди або спонтанної розмови, зауваження, питання, відповіді на питання тощо. Педагогічне спілкування має надзвичайно велике, часом вирішальне значення у виховному процесі. Це пояснюється тим, що крім ділової інформації воно завжди -- явно чи приховано -- містить оцінку поведінки і особистісних якостей учня. Скажімо, слова учителя: “Ти відповідав непогано”, “Сідай на місце”, “Чому ти запізнився?” в залежності від інтонації та міміки можуть мати для учня абсолютно різне значення. Оцінювання поведінки вихованців, яке вони сприймають його як вираз ставлення до себе, робить педагогічне спілкування не менш значним і впливовим засобом виховання, ніж, наприклад, цілеспрямоване формування переконань учнів.

Роль педагогічного спілкування серед інших компонентів процесу виховання історично зростає. Це пов’язано з тим, що разом з демократизацією суспільних відносин постійно розвивається почуття власної гідності та чутливість до міжособистісних стосунків кожної людини, тому авторитарний стиль все частіше сприймається учнями як прояв зневажливого ставлення до них, як відхилення від норми. У масовій педагогічній практиці минулого стиль спілкування вважався другорядним явищем -- головне завдання полягало у передачі навчальної інформації. Відповідним було і ставлення вихованців, і, хоча їм, звичайно, більш подобалися врівноважені та привітні педагоги, суворість і різкість вважалися нормою. Зараз педагог не може розраховувати на успіх, якщо він власною манерою спілкування викликає негативні емоції учнів.

Дотримання правил педагогічного спілкування у співпраці вбереже педагога від багатьох труднощів та помилок, які підстерігають його в практичній діяльності. Стислий їх виклад можна звести до таких пунктів:

1. Успіх педагогічної діяльності насамперед залежить від культури спілкування.

2. Моделюйте спілкування не «від себе», а від дітей, їх потреб та інтересів.

3. Орієнтуйте своє педагогічне мовлення на конкретного учня, а не на абстрактну групу.

4. Використовуйте різні види спілкування.

5. Спілкуйтесь із дітьми на взаємних інтересах, проте не організовуйте спілкування

«по вертикалі», зверху вниз.

6. Постійно враховуйте психологічний стан окремих вихованців і колективу загалом.

7. Дивіться на себе збоку, постійно аналізуйте свої вчинки й дії.

8. Умійте слухати дітей, зважайте на їх думку.

9. Намагайтесь зрозуміти настрій дитини і на цій основі моделюйте спілкування з ними.

10. Спілкування не повинно призводити до конфліктів, а попереджувати їх.

11. Не принижуйте людську гідність.

12. Спілкування має бути систематичним. Не залишайте поза увагою «незручних» для вас дітей.

13. Будьте ініціативним у спілкуванні.

14. У процесі спілкування враховуйте стать вихованців.

15. Уникайте штампів, постійно шукайте нові форми, засоби, методи і прийоми.

16. Долайте негативні установки стосовно конкретного учня.

17. У процесі спілкування уникайте абстрактної критики, оскільки це породжує опір.

18. Якомога частіше усміхайтеся: це викликає позитивні емоції, спонукає до продуктивного спілкування.

19. У процесі вашого спілкування частіше висловлюйте схвалення, заохочення.

20. Відкрито виявляйте в дитячому колективі своє ставлення до вихованців.

21. Постійно розвивайте свою комунікативну пам’ять, запам’ятовуючи педагогічні ситуації, їх перебіг.

22. Якщо назріває потреба в індивідуальній бесіді, завчасно розробіть її план.

23. У процесі спілкування в центрі уваги має бути особистість учня, його гідність.

24. Враховуйте соціально-психологічне зростання дитини.

25. Систематично аналізуйте процес спілкування.

26. Технологія й тактика спілкування мають бути скеровані на усунення психологічних бар’єрів між вихователем і вихованцями.

27. Враховуйте в процесі спілкування індивідуальні особливості, темперамент, характери учнів.

28. Окремо обдумуйте особливості спілкування з важковиховуваними дітьми.

29. У процесі спілкування не зловживайте своїми перевагами як керівника- вихователя.

30. Постійно удосконалюйте інструмент спілкування -- власне мовлення . Головне у педагогічному спілкуванні та діяльності допомогти кожному учневі у його дорослішанні, утвердженні, пізнанні, набутті впевненості.

Висновок: щоб спілкування було насправді ефективним засобом формування особистості учнів та подолання труднощів у навчальній діяльності потрібно дотримуватись певних правил педагогічного спілкування. І найважливіше правило - не забувати що перед вами особистість.